ВІДВІДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ГОСПІТАЛЮ (благодійна акція ліцеїстів 10 класу груп ФМ-41,42)

Патріотизм… Героїзм… Війна… Біль… Ці прості слова для кожного з нас стали невід`ємною частиною нашого життя. В наш час, такий складний для України, коли на сході ведуться постійні бойові дії, важливо, щоб кожен з нас робив все, що може, задля загальної справи захисту нашої держави. В той час, як солдати мужньо відстоюють кордони нашої держави, ми маємо підтримувати їх і вселяти віру в те, що їм дійсно є за що боротися.

Перед нами постає ГЕРОЙ – сміливий, відчайдушний патріот, який віддасть своє життя за свободу Батьківщини. Саме з такими ГЕРОЯМИ десятикласники зустрілися в стінах лікарні. 4 листопада ліцеїсти 10 класу Політехнічного ліцею групи ФМ 41,42 разом з класним керівником Боднарчук Галиною Іванівною за ініціативи батьківського комітету класу проявили свій патріотизм і активну громадянську позицію, відвідавши Головний київський військовий клінічний госпіталь. Завдяки тісній співпраці з волонтерами, наші бійці отримали найнеобхідніші ліки та засоби (знеболюючі, бинти, пластирі), придбані батьківським комітетом.

Ліцеїсти мали змогу поспілкуватися з солдатами, що брали безпосередню участь у військових діях, роздати їм ліки, малюнки та сувеніри, принесені з собою. Слухаючи розповіді одного з поранених Олександра, всі ще раз відчули весь жах і безглуздя війни. Відвідувачам було морально й емоційно важко, зашкалювало співчуття, повага й, навіть, страх, однак вираз вдячності на обличчях бійців надавав мужності й надії. “Дякуємо, що приходите, не забуваєте, ми бачимо, за кого воювали” – сказав один з них.

Волонтер Андрій Нановський провів групу до волонтерського центру “Волонтерська Сотня Доброволя”, куди було занесено солодощі та теплі речі.

Дуже вразила зустріч з Олександром Попруженко та його матір’ю Валентиною Олександрівною. Під час військових навчань Олександр закрив собою від невдало кинутої гранати 15 побратимів, і, ціною власного здоров’я врятував їм життя. На даний момент він може повноцінно рухатись, однак втрачений зір та слух до нього досі не повернувся. Не зважаючи на це, юнак повен оптимізму й планів на майбутнє. З радістю згадав шкільні та університетські роки, послухав розповіді про теперішніх викладачів КПІ (саме там він і навчався). Приклад таких людей, як цей молодий офіцер, дійсно надихає, вселяє віру в людяність, силу духу і краще майбутнє.

Всі знають, що за заходом буде схід. Яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас, а ще від хлопців на передовій. В такі моменти і народжуються відчуття: НЕ треба більше війни. НІКОЛИ!

Отже, десятикласники зробили добру справу й  виконали свій обов’язок, як свідомі громадяни України. Такі заходи є дуже важливими для підтримки захисників нашої держави та для патріотичного виховання учнів. ФОТОГАЛЕРЕЯ